
Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!
Братаны, пацаны и всех этих вишенок на торте! Сегодня хочу вам рассказать историю, которая случилась со мной пару дней назад. Выкиньте свои отстойные пакеты Любимых и слушайте меня внимательно.
Итак, вчера я решил сделать себе маленький пранк. Сел я такой на качели на детской площадке, размотал мой любимый колумбийский флаг и стал качаться в такт моим размышлениям о жизни. Вот это называется находиться в теме!
А перед этим я еще закладочку сделал. Знаете, что это такое? Да, это не та закладка, что в книгах, а вещица, которую наркоманы используют для хранения своих драгоценных галлюшей. У меня там всегда есть мой любимый стаф - мефедрон. Это то, что помогает мне летать выше всех и ощущать себя королем гопоты.
| Название наркотика | Количество |
| Мефедрон | 10 грамм |
| Галлюши | 5 штук |
| Стаф | 1 грамм |
Короче, сижу на качелях, а рядом куча детишек. Я-то думал, что они там паршивые, барашки, но ничего тут не поделаешь. Мысли в голове кружатся, а тут к нам подходит местная охрана, смотрит на меня, смотрит на флаг.
- А ты что сидишь забитый на качелях с колумбийским флагом? Не шути так, дети тут играют!
Я-то думал, обиделся, да где мне до тех галлюш? Я им говорю: "А что, все плохо? Я ведь тут тоже детский праздник устраиваю. Хочешь, я тебе свой наркопарк покажу?" Он такой сразу ахнул и побежал от меня метаться, типа он весы забыл у себя в машине. Хавчик пошел!
Меня тут моя любимая Лиза звонит, говорит, что она тоже на площадке и хочет кататься на качелях. Согласился подъехать и забрать ее, ведь с ней веселее всего. А то ведь, никто не понимает, как важно иметь свою гопоту рядом!
Сели мы в мою корчму на колесах и поехали на площадку. Лиза тоже круто оделась, вся такая обалденная. Мы кружились на этих качелях в такт гудящей музыке, а остальные народу просто тупо в ступоре смотрели на нас.
- Что за закатка такая? - говорят они.
И мы с Лизой им говорим: "Да вы просто не в теме! Катайтесь с нами, и вы поймете, как это круто, без галлюш не оценить".
Потом вдруг смотрю, а вокруг меня какие-то студенты кучкуются, говорят, что у меня забытый стаф на качелях лежит. А я-то на него и не обратил Это была моя ошибка, братаны, потому что когда я катался на этом стафе, я чувствовал себя настоящим богом гопоты.
- Ну и где он? Ну где мой драгоценный стаф?
Я им говорю, что не помню, где он остался, но они все равно пошли искать его. Вот такая история, вот такие будни наркомана-гопника. Если бы не эти студенты, я бы его наверное и не потерял. Но ничего, найдут они его или нет, это уже их проблемы.
Ну что, братцы, как вам моя история? Думаю, теперь вы понимаете, что мир наркоманов-гопоты непредсказуем и охуенен!
Комменты
Ветка